Ялинка і світло.
Чому один ряд світліший?
Підлогу здали, дизайнер задоволений, а замовник стоїть у вітальні й бачить, що один ряд ялинки світліший за сусідній. Ніхто не помилився, партії не переплутали, фарба не лягла плямами.
Інженерна паркетна дошка в ялинці дає цей ефект із двох різних причин. Одна це оптика, бо в ялинці сусідні планки лежать під кутом одна до одної й по-різному віддають світло. Друга це природна різниця в кольорі самих планок у межах сортування. Виглядають вони однаково, але це різні речі, і плутати їх коштує нервів на об’єкті. Нижче розбираємо, як їх відрізнити за п’ять секунд, чому про це майже ніколи не попереджають заздалегідь і що з цим робити до монтажу.
Що саме бачить замовник?
Підлога читається смугами. Один ряд планок світліший, сусідній темніший, і межа йде рівно по осі візерунка. Виглядає так, ніби половину дошки взяли з іншої партії.
Найсильніше це видно при боковому світлі. Ранкове або вечірнє сонце з вікна, трековий світильник, лінійне світло вздовж стіни. Опівдні, коли світло розсіяне й іде згори, той самий простір виглядає рівним.
І ось тест, який розділяє дві причини. Пройдіть кімнату й подивіться з протилежного боку. Якщо світлі ряди стали темними, а темні світлими, це оптика. Якщо малюнок не змінився й ті самі планки лишились темними, це різниця в кольорі самої деревини.
Різниця принципова. Оптика живе у світлі й змінюється разом із ним. Колір деревини не змінюється ніколи, це норма обраного сортування. На реальній підлозі часто працюють обидві причини одночасно, і тоді тест показує, яка з них сильніша.

Чому про це не попереджає ніхто з трьох сторін?
Справжня причина конфлікту не у фізиці, а в тому, що інформація є у трьох учасників із чотирьох.
Візуалізатор малює підлогу однією текстурою на всю площу, тому ялинка в нього виходить рівною за тоном. Він не ховає ефект, йому просто нема чим його показати.
Дизайнер бачив ялинку живцем десятки разів. Для нього гра світла це характер матеріалу, частина того, за що ялинку й беруть. Про таке не говорять.
Виробник знає це з цеху, де дошка лежить під лампами щодня. Для нього це базова властивість продукту, а не новина.
Замовник не бачив ніколи. Він бачив рендер, де все рівно, і зразок на долоні, де немає двох планок під кутом. Уперше він зустрічає ефект на власній підлозі, за яку вже заплатив.
Кожен мовчить із власної добросовісної причини. Разом це дає розмову, якої могло б не бути, і коштує вона дорого, бо клей уже схопився.
Чому цього немає на візуалізації?
Це межа інструмента, а не недбалість студії.
У рендері підлога збирається з повторюваної текстури, якій задають один набір властивостей відбиття на всю поверхню. Коли планку повертають на 90°, картинка повертається разом з нею, а характер відбиття лишається той самий. Обидві ноги ялинки віддають світло однаково.
Параметр анізотропії в рушіях існує давно, і в V-Ray, і в Corona. Справа не в ньому. Готових матеріалів деревини з анізотропією, прив’язаною до напрямку волокон, у стандартних бібліотеках немає, а в галузевому стандарті матеріалів OpenPBR деревина описана саме як матеріал без анізотропії. Хто хоче такий ефект, будує його руками під конкретний кадр.
Для проєктної візуалізації це зайва робота. Довго налаштовувати, довго рахувати, а на решту кадру не впливає.
Рендер показує колір, фактуру й геометрію укладки, і цьому можна довіряти. Поведінку підлоги під боковим світлом він не показує.
Чому дерево відбиває світло нерівномірно?
Це не заломлення світла, хоч так кажуть найчастіше. Заломлення тут лише проміжний крок.
Деревина складається з довгих порожнистих клітин, витягнутих уздовж стовбура, і стінки цих клітин ідуть паралельно волокнам. Світло входить у дошку й відбивається вже всередині, від цих стінок. Назовні воно виходить не рівномірно, а розкидане конусом навколо осі волокна.
Звідси все й береться. Якщо конус спрямований у ваш бік, планка світла. Якщо вбік, темна.
У ялинці сусідні планки лежать під кутом одна до одної за самою побудовою візерунка. Їхні конуси дивляться в різні боки завжди. Тому при боковому світлі дві сусідні ноги ялинки не можуть виглядати однаково, і жоден виробник цього не змінить.
Явище зветься шатоянс і виміряне приладами. Дослідження Cornell University зафіксувало, що світлова пляма на деревині зсувається на 30 до 40 градусів, коли змінюється кут падіння.

Чому картина змінюється протягом дня?
Рухається джерело. Сонце переходить від східного вікна до західного, кут падіння змінюється, і межа між світлим та темним рядом мандрує по підлозі.
У похмурий день світло розсіяне й заповнює тіні, тому підлога виглядає рівною. Увечері при одному торшері збоку ефект повертається найсильніше. Підлога не змінює колір, змінюється те, скільки світла вона повертає у ваш бік.
Наскільки сильний цей ефект на реальній підлозі?
Тут варто бути чесними. Саме оптична складова на матовому дубі при розсіяному денному світлі часто слабка. Ми вимірювали яскравість на фото з власних об’єктів, поблочно розділивши планки за напрямком волокон, і середня різниця між двома ногами ялинки вийшла близькою до нуля при тому, що розкид між окремими планками був у десятки разів більший.
Звідси практичний висновок. У звичайному денному світлі те, що замовник бачить як світлі й темні ряди, частіше виявляється різницею в кольорі самих планок. Оптика виходить на перший план тоді, коли світло йде низько й збоку, тобто вранці, увечері й під вузькими світильниками. Тому і претензія зазвичай з’являється не вдень, а надвечір.
Чи це брак?
Ні. І сперечатися тут не треба, достатньо подивитись, як галузь приписує оцінювати готову підлогу.
Американська NWFA у технічній публікації Problems, Causes and Cures задає умови огляду буквально. Дивитись стоячи, з висоти близько півтора метра й з відстані близько шістдесяти сантиметрів, при звичайному освітленні. І окремо зазначає, що відблиск, особливо від великих вікон і прожекторного світла, збільшує будь-яку нерівність підлоги й не повинен визначати приймальність.
Бельгійська Buildwise дає те саме числом. Підлогові покриття оцінюють перпендикулярно до поверхні, з висоти людського зросту, з відстані не менше 1.5 м, і прямо виключає ковзне та контрове світло.
Європейська EPLF у бюлетені з монтажу забороняє використовувати косе, фальшиве й контрове світло для оцінки або для пошуку відмінностей блиску. Той бюлетень написаний не під дерев’яну підлогу і має рекомендаційний статус, але принцип у ньому той самий.
Німецька фахова й будівельно-правова практика, що спирається на DIN 18356, виходить з того, що ковзне світло не є допустимим критерієм оцінки. Оцінку роблять при розсіяному денному світлі. Там же прямо сказано, що деревина відбиває світло анізотропно, тому видимі відмінності можливі навіть при ідеально рівній площині.
Логіка скрізь однакова. Бокове світло не виявляє дефект, воно підсилює властивість матеріалу. Під ліхтариком біля плінтуса зауваження знайдуться на будь-якій підлозі світу.
У роботі зі шпоном цей самий ефект має усталену назву barber pole і записаний в архітектурний стандарт як природна характеристика, а не виробничий дефект.
Наша позиція та сама. Природна варіація деревини за тоном, текстурою й сучками в межах обраного сортування не є недоліком. Затверджений зразок при цьому лишається еталоном для всієї партії, і саме з ним звіряється будь-яке питання по вигляду. Що саме покривають 15 років, у статті про гарантію на інженерну дошку.

Де ефект сильніший, а де його немає?
Правило одне. Що більший кут між сусідніми планками, то більша різниця.
Англійська ялинка 90° дає максимум, це найбільший можливий розворот сусідніх планок.
Французька ялинка 45° і 60° та ризька ялинка 51° м’якші. Планки зрізані під кутом і лежать симетрично до осі візерунка, тому при світлі вздовж цієї осі перепад між рядами менший.
Ромб 60°, ромб з двох планок 60° і плетінка 45° ефект мають, і він працює на об’єм. Саме через нього ці візерунки виглядають майже тривимірними.
Цеглинка 90° і палуба перепаду між рядами не дають. Усі планки паралельні, волокна дивляться в один бік.
Прямого порівняння 90° з 45° приладами ніхто не публікував, тому цей порядок випливає з механізму й зі спостережень на об’єктах. Як геометрія впливає на ціну, підрізку й строк, у статті про вибір візерунка укладки.
Що підсилює ефект, а що його гасить?
Прибрати ефект повністю не можна, він вбудований у сам візерунок укладки. Регулювати силу можна, і ось чим.
Покриття ефект підсилює, і це виміряно. Прозорий фініш робить його сильнішим, ніж на сирій шліфованій дошці, за вимірюваннями від півтора до майже трьох разів. Причина в тому, що покриття згладжує мікрорельєф і заповнює пори, тому менше світла розсіюється хаотично на поверхні й більше йде всередину, де працює спрямоване відбиття. Масло тут не виняток.
Рівень блиску працює в тому самому напрямку. Що вище блиск, то більше поверхня повертає спрямованого світла й то помітніший перепад між рядами. Мат працює в інший бік, але чесно це звучить так: мат послаблює ефект, а не прибирає його.
Ширина планки теж важить. Широка дошка дає сильніші світлові ефекти, це прямо названо в німецькій фаховій практиці серед факторів ризику. Вузька планка дає дрібніший ритм, у якому перепад читається менш контрастно.
Текстура поверхні вирішує більше, ніж здається. Глибоке брашування знімає м’які волокна й додає поверхні власних дрібних тіней, а в ялинці ці тіні лягають на сусідні планки під різними кутами. Тому виражена текстура рух підсилює.
Сортування впливає з несподіваного боку. Селект дає спокійну однорідну площину, на якій кутовий перепад лишається єдиним джерелом неоднорідності й тому виступає чіткіше. Рустік із живим малюнком, сучками й природними відмінностями частково розчиняє його у власній варіації. Допуски по сортах розібрані в статті про сортування інженерної дошки.
Напрямок укладки відносно світла вирішує найбільше. Вздовж основного світлового потоку шви й дрібний рельєф ховаються, підлога читається рівніше. Поперек світла ритм і текстура виступають сильніше. Галузевий дефолт це вздовж, але обидва варіанти робочі, якщо вибір зроблений свідомо, а не випадково.
Освітлення можна змінити вже після монтажу, і це єдине, що справді лишається в руках. Світильник, винесений далі від площини підлоги, і додане загальне розсіяне світло заповнюють тіні. Низько встановлені споти й вузьке лінійне світло вздовж підлоги дають протилежний результат.
І окремо про те, що не працює. Перемішувати планки з різних пачок треба, цього вимагають усі інструкції з монтажу, і воно справді вирівнює природний розкид кольору між планками. Кутову різницю відбиття воно не прибирає взагалі. Обіцяти замовнику, що перемішаємо краще і смуг не буде, не можна.

Що ефект дає і що забирає?
Подавати ефект як чисту проблему було б нечесно. Половина того, за що беруть ялинку, тримається саме на ньому.
Він дає об’єм. Підлога перестає бути пласкою площиною й починає читатись як рельєф. Та сама кімната з палубою виглядає спокійніше, з ялинкою глибше. Він дає життя, бо простір міняється протягом дня разом зі світлом, чого не дасть жодне покриття з друкованим малюнком. Він тримає сам малюнок, бо без перепаду між сусідніми рядами ялинка візуально розсипається в набір планок. І він є ознакою справжнього дерева, бо матеріал, який однаково виглядає з будь-якої точки й у будь-яку погоду, здебільшого не дерево.
Забирає він чотири речі. Збіг із рендером, бо на візуалізації рівно, а на об’єкті смугасто. Передбачуваність на великій площі, бо що більша відкрита зона й що довше в ній бокове світло, то помітніший ритм. Можливість виправити, бо ефект не знімається ні шліфуванням, ні перемішуванням планок, ні переукладанням, і після монтажу змінити можна тільки світло. І простоту затвердження кольору, бо маленький зразок цього не показує.

Як показати це замовнику до монтажу?
Звичайний зразок цього не покаже, і в цьому вся проблема. На одній планці немає сусідньої під кутом, тому немає й самого ефекту. Замовник дивиться на зразок, бачить рівний колір і робить висновок, що підлога буде така сама.
Робоча процедура інша. Зразки викладають саме ялинкою, не тримають у руці й не прикладають до стіни. Мінімум вісім або десять планок, зібраних у візерунок, щоб з’явились сусідні ноги під кутом. Викладають їх у тому приміщенні, де буде підлога, і лишають там на добу, бо світло в салоні й світло на об’єкті це різні світла.
Далі дивляться тричі. Вранці, вдень і ввечері при увімкнених світильниках. За цей час межа між світлим і темним рядом зміститься, і замовник побачить це сам, без жодних пояснень.
Дивитись треба з низького кута від входу, а не згори вниз, бо саме так людина бачить підлогу, коли заходить у кімнату. І обов’язково пройти кімнату та подивитись з протилежного боку. Малюнок перевернеться, і це найсильніша демонстрація з усіх.
Останній крок найважливіший, хоч виглядає формальністю. Те, що це властивість візерунка, а не партії, проговорюють уголос і фіксують письмово разом із затвердженням зразка. Затверджений зразок стає еталоном для всієї партії, і приписка дрібним шрифтом тут не рятує. Краще одне чітке речення в узгодженні, ніж суперечка про очікування після монтажу.
Зразки інженерної дошки під проєкт ми робимо за 5 робочих днів плюс до 2 днів логістики. Один лишається дизайнеру, другий іде на виробництво з підписом і датою. Як працює затвердження кольору й чому його не можна приймати по фото, у статті про колір інженерної дошки.
Що вписати в технічне завдання?
Чотири рядки, яких зазвичай немає і через які потім виникає розмова.
Перший, геометрія з кутом. Не «ялинка», а англійська ялинка 90°, французька ялинка 45° чи 60°, ризька ялинка 51°, бо від кута залежить сила ефекту. Другий, основне джерело світла в приміщенні: з якого боку вікно, чи є панорамне скління, яке штучне світло планується і де воно стоїть. Третій, напрямок укладки відносно цього світла, зі свідомим вибором між «вздовж» і «поперек». Четвертий, зафіксований факт, що відтінкова різниця між сусідніми рядами це властивість візерунка, одним реченням поруч із номером і датою затвердженого зразка.
На етапі технічного завдання ці рядки не коштують нічого. Після монтажу та сама розмова коштує або грошей, або строку, бо клейовий монтаж незворотний. Як виглядає монтаж без сюрпризів на об’єкті, у статті про монтаж інженерної дошки.
Часті запитання
Чому одна половина ялинки світліша за іншу?
Сусідні планки лежать під кутом одна до одної, тому волокна в них дивляться в різні боки. Деревина повертає світло спрямовано, вздовж волокон, і дві планки під різним кутом віддають у ваш бік різну кількість світла.
Це брак або різні партії?
Ні в одному, ні в другому випадку. Пройдіть кімнату й подивіться з протилежного боку. Світлі ряди стали темними, це оптика. Нічого не змінилось, це природна різниця в кольорі планок у межах сортування. Різнотон партії це третє, він видно не рядами, а зонами, і звіряється із затвердженим зразком.
Чи можна це виправити після монтажу?
Саму підлогу ні, ефект вбудований у візерунок. Змінити можна тільки світло, винести світильники далі від площини підлоги й додати загального розсіяного світла.
У якій геометрії ефекту немає?
У палубі й у цеглинці 90°, де всі планки лежать паралельно. Найсильніший він в англійській ялинці 90°, м’якший у французькій 45° і 60°.
Чи допоможе матове покриття?
Послабить, але не прибере. Що нижчий блиск, то менше спрямованого світла повертає поверхня. При цьому прозоре покриття, і лак, і масло, робить ефект сильнішим, ніж на сирій шліфованій дошці. Мат послаблює ефект відносно глянцю, а не відносно голої деревини.
Чому цього не було на візуалізації?
У рендері підлога збирається з однієї текстури з однаковими властивостями відбиття на всю площу. Готових матеріалів деревини з анізотропією, прив’язаною до напрямку волокон, у стандартних бібліотеках немає, тому в проєктній візуалізації цей ефект не показують.
Коротко про головне
Світлі й темні ряди в ялинці з інженерної дошки мають дві різні причини. Оптику, бо сусідні планки лежать під кутом і по-різному віддають світло, і природну різницю в кольорі самих планок у межах сортування. Жодна з них не є браком.
Розділяє їх один тест на п’ять секунд. Подивіться з протилежного боку кімнати. Малюнок перевернувся, це оптика. Не перевернувся, це колір деревини.
Оптика найсильніша в англійській ялинці 90°, м’якша в французькій 45° і 60°, у палубі й цеглинці її немає. Підсилюють її покриття, високий блиск, широка планка, глибоке брашування й низьке бічне світло. Послаблюють мат, вузька планка й розсіяне світло. Живе сортування оптику маскує, але додає власного розкиду кольору.
Галузь не вважає це дефектом і прямо виключає бокове та контрове світло з критеріїв приймання підлоги.
Конфлікт виникає не через матеріал, а через те, що рендер цього не показує, а всі три сторони вважають інформацію очевидною. Знімається він одним кроком. Викласти зразки ялинкою в самому приміщенні, подивитись у різний час дня й зафіксувати це в технічному завданні до монтажу.
Артем Вінніченко, засновник і директор Macturi. Виробляємо інженерну паркетну дошку в Україні: дуб, горіх європейський або ясен, робочий шар 4 або 6 мм на основі з березової фанери ФСФ. Працюю з дизайнерами й архітекторами над проєктами від кошторису до здачі об’єкта.
- Що саме бачить замовник?
- Чому про це не попереджає ніхто з трьох сторін?
- Чому цього немає на візуалізації?
- Чому дерево відбиває світло нерівномірно?
- Чи це брак?
- Де ефект сильніший, а де його немає?
- Що підсилює ефект, а що його гасить?
- Що ефект дає і що забирає?
- Як показати це замовнику до монтажу?
- Що вписати в технічне завдання?
- Часті запитання
- Коротко про головне