Товщина інженерної дошки.
Що вирішує загальна, а що робочий шар?

Інженерна паркетна дошка описується двома числами, і в специфікаціях їх регулярно зводять в одне. Перше видно на зрізі біля порога і воно вирішує, чи зайдуть двері. Друге не видно взагалі, і саме воно вирішує, скільки разів підлогу можна буде відновити.

Два числа, які плутають найчастіше

Загальна товщина це вся планка від низу до верху. Робочий шар це тільки цінна деревина зверху, дуб, горіх європейський або ясен.

Правило просте. Загальна товщина працює один раз, на етапі проєкту, і після заливання стяжки її вже не переграти. Робочий шар працює всі п’ятнадцять років і далі. Товщину основи окремим числом ми не називаємо, це похідна величина, і в специфікації від неї нічого не залежить. Про те, з чого основа зроблена і чому це важливо, є окрема стаття про основу з березової фанери ФСФ.

Які пари ми виробляємо?

Загальна товщина буває 16, 19 або 21 мм. Робочий шар буває 4 або 6 мм. Сполучаються вони не довільно, бо основа має лишитися в робочому діапазоні жорсткості. Робочий шар 4 мм іде із загальною 16, 19 або 21 мм. Робочий шар 6 мм іде із загальною 19 або 21 мм. Разом це п’ять пар, 16/4, 19/4, 21/4, 19/6 і 21/6.

Три пари стоять у чинному прайсі, це 16/4, 19/4 і 21/6. Дві інші рахуються запитом на виробництво, тому ціну на них ми називаємо в попередній комерційній пропозиції. Обидва робочі шари доступні в усіх дев’яти геометріях укладки, тому ялинка на 16/4 і палуба на 21/6 однаково можливі.

Фаска у нас з чотирьох сторін, 1.0×1.0 мм. Це не декор, а страховка. Дерево рухається за сезоном у будь-якому разі, і фаска ховає цей рух у власну лінію, замість того щоб він читався як щілина між дошками взимку. Ширина і довжина планки з товщиною не пов’язані, вони йдуть разом із вибором малюнка, це розібрано в статті про візерунок укладки.

П’ять міліметрів, які треба закласти до стяжки

Між 16 і 21 мм п’ять міліметрів. У проєкті це дрібниця, на об’єкті це висота, яку доводиться десь узяти. Рахувати треба весь пиріг, а не товщину дошки. Позначка чистої підлоги це верх стяжки плюс клейовий шар плюс планка.

Клей гребінкою дає під міліметр у готовому вигляді. Ми в розрахунок закладаємо рівно міліметр, бо в позначці чистої підлоги краще мати запас, ніж недобір. Тож пара 16/4 підіймає підлогу над стяжкою на 17 мм, 19/4 і 19/6 на 20 мм, 21/4 і 21/6 на 22 мм.

Якщо ці п’ять міліметрів з’являються після заливання стяжки, стяжку вже не зняти, і виправляти доводиться дверима, порогом або сходинкою на стику з плиткою. За висотою пирога тягнеться ще плінтус. Його ставлять по чистій підлозі, тож п’ять міліметрів загальної товщини з’їдають стільки ж від видимої висоти, а прихований плінтус у ніші рахують від позначки чистої підлоги, а не від стяжки.

Тому загальну товщину фіксують до заливання стяжки, разом із позначками у всіх суміжних приміщеннях. Ми на цьому етапі виїжджаємо на об’єкт і знімаємо рівні, щоб пиріг зійшовся з плиткою і дверима.

Що робити, коли стяжка вже залита?

Порядок дій такий.

• Спершу міряємо, скільки реально лишилося від верху стяжки до позначки чистої підлоги, у кількох точках, а не в одній.
• Далі віднімаємо міліметр на клей.
• Те, що лишилося, і є доступна вам загальна товщина.

Якщо лишилося 17 мм і більше, заходить 16/4. Якщо 20 мм і більше, є вибір між 19/4 і 19/6. Якщо менше 17 мм, дошку вже не втиснути без зняття частини стяжки, і чесніше сказати це одразу. Тоншої за 16 мм ми не робимо, бо нижче цієї межі основа перестає тримати геометрію, яку ми гарантуємо п’ятнадцять років.

Крім висоти, у залишку є ще рівність. Основу під клейовий монтаж перевіряють контрольною рейкою, допустимий перепад не більше 2 мм на погонний метр. Якщо перепад більший, його добирають вирівнювальною сумішшю, а вона теж забирає висоту. Тому рівень і рівність міряють разом, інакше здобуті міліметри доводиться віддавати назад. Детальніше про підготовку основи в статті про монтаж інженерної дошки.

Різниця по кімнатах вирішується тут же. Якщо в спальні лишилося 22 мм, а в коридорі 17, це не привід брати різні пари. Рівень добирають підготовкою основи, дошка йде одна на всю квартиру.

Тепла підлога. Рахунок, який можна віддати інженеру

На питання, чи можна класти інженерну дошку на теплу підлогу, відповідь скрізь однакова, можна. Інженеру-теплотехніку потрібна цифра. За EN 1264-2 сумарний тепловий опір усього, що лежить поверх контуру, не має перевищувати 0.15 м²·К/Вт. У дуба і березової фанери теплопровідність близька, приблизно 0.17 Вт/(м·К), тому 16 мм дають близько 0.09, 19 мм близько 0.11, 21 мм близько 0.12. Усі п’ять пар заходять у норму із запасом, включно з найтовщою. Підкладки в нашому випадку немає взагалі, бо кладемо тільки на клей.

Обмеження ставить не товщина, а температура. Поверхня не гріється вище 27°C, оптимум 25°C, підйом не швидший за 2°C на добу. Ці цифри однакові для всіх п’яти пар. Детальніше в статті про інженерну дошку на теплій підлозі.

Скільки разів підлогу справді можна відшліфувати?

В описах інженерної дошки це число просто називають, чотири рази, п’ять, іноді шість, не пояснюючи звідки воно. Тому далі арифметика, а не число.

Мінімум залишкового шару, нижче якого шліфувати вже не можна, становить 2.5 мм. Це порогове значення з настанов NWFA по шліфуванню і покриттю, воно ж стоїть у їхній програмі Refinishable. Один акуратний цикл знімає близько половини міліметра, за нормою NWFA не більше 0.8 мм.

Звідси видно реальний запас. У шарі 4 мм над порогом лишається 1.5 мм, це три повні цикли при акуратній роботі. Якщо підлогу довели до стану, коли потрібна груба шліфовка, один такий цикл забирає до 0.8 мм, і в цей запас поміщається лише один грубий прохід, або два за умови, що грубий тільки один із них. У шарі 6 мм запас 3.5 мм, і ми називаємо чотири цикли, а не сім, бо ресурс обмежує не тільки товщина. Планка має лишитися рівною, а покриття має лягти на всю площу однаково. Тому обіцяні на шар 4 мм шість циклів це три міліметри зверху, під якими лишається один.

Повний цикл це шліфовка по всій площі до чистої деревини і нове покриття. Локальне оновлення олії в нього не входить, воно шар не знімає. Тепер про те, як цей ресурс витрачається насправді. Житлова підлога за п’ятнадцять років повного циклу шліфовки зазвичай не бачить жодного разу, її оновлюють локально. Різниця між 4 і 6 мм у більшості квартир не витрачається взагалі.

Шість міліметрів має сенс під високе навантаження, під підлогу, яку закладають на наступного власника, і під глибоке брашування, бо рельєф з’їдає частину шару ще на виробництві. І одне уточнення, бо його регулярно перекручують. Шар 6 мм не вдвічі товщий за 4 мм, а на половину.

Яку пару закладати?

Якщо висота підлоги критична або треба максимум тепловіддачі, це 16/4. Якщо це звичайна житлова кімната без обмежень по висоті, це 19/4, найчастіший вибір. Якщо підлога має пережити кілька ремонтів і, ймовірно, наступного власника, або це глибоке брашування чи високе навантаження, це 21/6. Пари 19/6 і 21/4 закладають під нетипову висоту пирога, коли перші три не сходяться по рівню. Повний порядок вибору зібрали в статті Яку інженерну дошку обрати.

Гарантія на конструкцію однакова для всіх п’яти. П’ятнадцять років на склеювання шарів і покриття, два роки на монтаж, якщо монтували ми.

Як записати це в специфікацію?

Щоб на виробництво і на об’єкт пішло те саме, у рядку мають бути сім полів. Продукт, порода, геометрія укладки, товщини через дріб, сорт, покриття, спосіб монтажу. Готовий рядок виглядає так.

Інженерна дошка Macturi, дуб, палуба, 19/4 мм, сорт Натур, покриття масло-віск, монтаж клейовий.
Позначка чистої підлоги, +20 мм над верхом стяжки, дошка плюс клей.

Товщини пишіть через дріб, спершу загальну, потім робочий шар. Запис «19/4» читається однозначно і на виробництві, і на об’єкті, на відміну від «19 мм» чи «дуб 4 мм».

Часті питання